-
1 actigraph
n; спец.( самописець-) реєстратор активності ( речовини або організму) [activity + graph] -
2 internalization
-
3 actigraph
n; спец.( самописець-) реєстратор активності ( речовини або організму) [activity + graph] -
4 internalization
-
5 потреби
ПОТРЕБИ - властивість усього живого, яка спонукає його до активності або викликає інші реакції завдяки відображенню надлишку, недостатності або відсутності чинників (речовини, енергії, інформації), що позитивно чи негативно впливають на життєдіяльність організму, людської особистості, соціальної групи, історичної спільноти, суспільства загалом. Задоволення існуючих та виникнення нових П. пов'язане з процесом споживання, а також з появою нових предметів П. На відміну від тварин, людина задовольняє П. не тільки завдяки пристосуванню, яке домінує на початкових стадіях її індивідуального та суспільно-історичного розвитку, а передусім завдяки створенню предметів П. на основі певного способу виробництва. Людські П. мають предметну спрямованість, якій передує т. зв. пошукова поведінка у межах ситуації, коли актуалізація та конкретизація П. стимулює пошук предметів і способів їх задоволення (таким чином утворюється конкретно-історичний механізм виникнення, функціювання і задоволення П.). Реалізація П. неможлива без адекватного усвідомлення їх, що залежить в цілому від умов та рівня культурно-історичного розвитку соціального суб'єкта. Усвідомлення предмета П. набуває форми мети; відповідно усвідомлення шляхів, способів, засобів її досягнення - форми інтересів, які спонукають людину до різноманітних видів діяльності. Умовно систему П. особи можна зобразити у вигляді ієрархії трьох найбільш загальних рівнів: існування (вітальні II.), функціювання (соціальні П.), розвитку (П. самореалізації, самоствердження, творчості). В залежності від дослідницьких завдань застосовуються різні критерії класифікації та типології П.: за походженням - природні і штучні; за суб'єктом (носієм) - П. особисті (індивідуальні), групові, колективні, класові, національні, суспільні; за об'єктом - матеріальні, духовні; за сферами діяльності - П. праці, пізнання, відпочинку, спілкування; за функціональною роллю - П. самозбереження, функціювання, розвитку, домінуючі та другорядні, сталі й ситуативні; за циклами життєдіяльності суб'єкта - добові, тижневі, місячні, річні, вікові та ін. Вивчення структури, шляхів формування та задоволення П. є необхідною передумовою політики держави в будь-якій сфері суспільного життя.М. Надольний -
6 biological half-life
період напіввиведення якої-небудь речовини або ізотопу з організму -
7 biological half-life
період напіввиведення якої-небудь речовини або ізотопу з організму -
8 Нагель, Ернест
Нагель, Ернест (1901, Чехословаччина - 1985) - амер. філософ. Освіту здобув у Колумбійському ун-ті, де від 1931 р. обіймав посаду проф З. азнав впливу інструменталізму Дьюї та, здебільшого, неопозитивізму. Над своєю першою працею з логіки та проблем наукового методу працював разом з Когеном. Сфера наукових та філософських інтересів Н. - логіка і філософія науки. Н. стояв на позиціях натуралізму, під яким розумів концептуальний підхід, що базувався на наступних засадах: у світі існують лише об'єкти або події у просторово-часовому вимірі; будь-яка серія подій кореспондує із певного математичною функцією і детермінується закономірними зв'язками; процеси у фізиці і квантовій механіці, як і в класичній механіці, також є причинно обумовленими; не існує трансцендентальних сутностей, які могли б впливати на світоустрій; психічні процеси є виявом певним чином організованої живої речовини; немає підстав вважати, що пояснення історичних подій і процесів чимось відрізняються від тих, які допустимі у природничих науках. Втім, незважаючи на жорстку послідовність у дотриманні позицій "натуралізму", Н. не був матеріалістом у редукціоністському сенсі, що виявилося у визнанні ним реальності й соціальної дієвості поезії, усіх різновидів цінностей, насамперед естетичних.[br]Осн. тв.: "Вступ до логіки і наукового методу", у співавт. (1934); "Принципи теорії ймовірностей" (1939); "Логіка без метафізики" (1956); "Структура науки" (1961). -
9 Вернадський, Володимир Іванович
Вернадський, Володимир Іванович (1863, Петербург - 1945) - укр. вчений-натураліст і мислитель-енциклопедист, заснував вчення про біосферу і ноосферу, генетичну мінералогію, геохімію; теоретик наукознавства і організатор науки; провідний співзасновник і перший президент УАН (1918 - 1921) З. акінчив природниче відділення фізико-математичного ф-ту Петербурзького ун-ту (1885). Викладав у Московському ун-ті(1890 - 1911); від 1911 р. - у Петербурзі. Від 1918 р. - перший "голова-президент" УАН. Ще за життя - один із визнаних лідерів світового природознавства. За В., наука про природу є водночас і наукою про людину. У методології поєднував позитивістське надання переваги фактові й експерименту із філософським осягненням локального в контексті глобального, частини - через призму цілого, конечного - у зв'язку з безконечним. Був філософом у науці і вченим у філософії. Усвідомлював себе реалістом і філософським скептиком. Саму людину, вид homo sapiens В. розглядав не як остаточний, а як проміжний, перехідний до принципово іншого, розвиненішого виду. Цікавився філософією голізму, ідеями Вайтгеда, давньоіндійськ. філософсько-релігійними вченнями. На офіційно-ідеологічному рівні стверджував думку про примат науки над філософією Х. оч атеїстом В. не був і в глибині душі вважав себе "глибоко релігійною людиною", відчував релігію "як найглибший прояв особистості". Релігійність В. гностична, а не церковно-конфесійна. У науковому світогляді В. домінувала тенденція до осягнення хімії, біології та науки в цілому як геологічно-планетарних феноменів. Розробив учення про біосферу як особливу геологічну оболонку Землі; розкрив її структуру й динаміку; обґрунтував фундаментальний висновок про докорінну відмінність живого від неживого, а відтак - про неможливість виникнення одного з іншого. Найголовнішою у філософській творчості В. є ідея переходу біосфери в ноосферу. Розробляючи концепцію біосфери, ввів поняття "жива речовина" як сукупність живих організмів. В осмисленні цього феномена дійшов наступних висновків: 1) жива речовина є носієм і продуцентом біохімічної енергії; 2) поява homo sapiens та розвиток суспільства привели до нового формоутворення зазначеної енергії - "енергії людської культури", або "культурної біогеохімічної енергії", як геологічної сили і визначального чинника в геологічній історії планети; 3) ця біохімічна й соціальна енергія розуму (насамперед, наукової думки) та серця людини є рушієм перетворення біосфери в ноосферу, "царства живої речовини" - в "царство розуму". Виникнення ноосфери В. пов'язував, зокрема, з виходом широких народних мас на арену творення історії, з демократизацією державного ладу. Відмежовуючись від сталінського тоталітаризму, разом з тим В. рішуче відхиляв найзвабливіші пропозиції від західних ун-тів про еміграцію. Майбутнє пов'язував не з соціалізмом чи капіталізмом, а із ноосферною спільнотою збратаного людства. Всупереч реаліям сталінізму, наполягав на незамінності кожної окремішної людини, на незборимій силі вільної наукової думки.[br]Осн. тв.: "Біосфера і ноосфера" (1989); "Наукова думка як планетарне явище" (1991); "Жива речовина і біосфера" (1994); "Публіцистичні статті" (1995); "Про науку". У 2 т. (1997); "Декілька слів про ноосферу" (1944).Філософський енциклопедичний словник > Вернадський, Володимир Іванович
См. также в других словарях:
рентгенографія — ї, ж., спец. 1) Метод дослідження речовини або організму за допомогою рентгенівського проміння. 2) Фотографування у рентгенівському промінні … Український тлумачний словник
залоза — и, ж. Орган, що виробляє необхідні для організму речовини або видаляє кінцеві продукти обміну. •• Гетерокри/нні за/лози залози, що продукують і виділяють одночасно кілька різних секретів. За/лози вну/трішньої секре/ції залози, що продукують… … Український тлумачний словник
стан — I у, ч. 1) Тулуб, корпус людини; торс. || Те саме, що талія I. || перен. Про стовбур дерева. •• Висо/кий ста/ном високий на зріст. Рі/вний ста/ном стрункий, не сутулий. Тонки/й ста/ном не товстий, з тонкою талією. 2) заст. Те саме, що … Український тлумачний словник
період — у, ч. 1) Проміжок часу, обмежений певними датами, подіями і т. ін. || Час, коли відбувається яка небудь подія, триває дія, розгортається чиясь діяльність і т. ін. || Відтинок часу, позначений існуванням, наявністю чого небудь. 2) Певна стадія,… … Український тлумачний словник
доза — и, ж. 1) Певна кількість будь чого. 2) Точна міра речовини, що входить до складу суміші. 3) Певна кількість ліків, признач. для одноразового або добового введення в організм. || В токсикології – разова порція речовини, яку вводять в організм і… … Український тлумачний словник
середовище — а, с. 1) спец. Речовини, тіла, що заповнюють який небудь простір і мають певні властивості; сфера. 2) Сукупність природних умов, у яких відбувається життєдіяльність якого небудь організму. •• Абіоти/чне середо/вище неорганічне середовище, яке… … Український тлумачний словник
маса — (лат. < грец. тісто, брила) Кількість речовини, з якої складається тіло, або добуток об єму на щільність. В мистецтві поняття маси розглядається на базі асоціативного сприйняття: 1. В образотворчому мистецтві є однією з категорій… … Архітектура і монументальне мистецтво
температура — и, ж. 1) Ступінь нагріття чого небудь; тепловий стан тіла, речовини. || Ступінь прогрівання повітря в приміщенні або надворі. || чого. Ступінь теплоти тіла, речовини, який зумовлює в них певний процес. •• Абсолю/тна температу/ра температура за… … Український тлумачний словник
біологічно — Присл. до біологічний. •• Біологі/чно акти/вна доба/вка речовини або їх суміші, що їх використовують для надання раціону харчування спеціальних лікувальних або лікувально профілактичних властивостей. Біологі/чно акти/вна речовина/ загальна назва… … Український тлумачний словник
наркотичний — а, е. 1) Прикм. до наркотик 1). || Який містить наркотик. •• Наркоти/чні за/соби речовини рослинного або синтетичного походження, препарати, рослини, які чинять специфічний вплив на центральну нервову систему. Наркоти/чні росли/ни рослини, які… … Український тлумачний словник
твердий — а/, е/. 1) Здатний зберігати у сталих умовах свою форму і розмір на відміну від рідкого та газоподібного; прот. рідкий, газоподібний. •• Тверде/ ті/ло агрегатний стан речовини, що характеризується збереженням форми і об єму, а також можливість… … Український тлумачний словник
